Василь Шкляр – один із найвідоміших письменників, політично-громадських діячів сучасної України. Кожна його книжка стає бестселером. Успіх романів Шкляра приголомшливий: відзнаки, премії, гран-прі, постійні перевидання, переклади іноземними мовами, зокрема англійською, португальською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та іншими.

Він є володарем багатьох літературних нагород: міжнародних премій «Спіраль століть» та «Айстра», Гран-прі «Коронація слова», «Золотий Бабай», «Золоте перо», «Ярославів Вал»… Але найпрестижніша з них – народна Шевченківська премія, кошти на яку зібрали звичайні громадяни, після того як письменник з політичних мотивів відмовився від присудженої йому Національної премії імені Тараса Шевченка.

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянівського району Черкаської області, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де хлопець закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю у 1968 році, а згодом вступив на філологічний факультет Київського університету. На другому році навчання Василя хотіли вигнати з вищого учбового закладу за те, що під час трудового семестру в колгоспі, він бавився бомбою. Але Шкляру вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав для того, щоб навчатись за студентським обміном у Єреванському університеті. Там він студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року. Згодом письменник згадуватиме вірменський період, називаючи його «яскравою сторінкою в житті».

Після закінчення університету він почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці. У 1978 році Василь Шкляр став членом Спілки письменників України.

У період з 1988 по 1998 роки Шкляр займався політичною журналістикою. У 1991 році він став членом Проводу та прес-секретарем Української республіканської партії (УРП) і пробув у лавах цієї партії до 1998 року. У березні 1998 року був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт».

Популярність як письменника прийшла до нього лише у 1999 році з виходом роману «Ключ», який зібрав низку нагород. Василь Миколайович розпочав написання роману ще 1998 року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним діагнозом на лептоспіроз.

У 2000–2004 роках він працює головним редактором видавництва «Дніпро». У 2011 році Шкляр увійшов до складу журі літературного конкурсу «Юне слово». Наприкінці 2011 року письменник також створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська Республіка»», основною метою якого було отримати фінансування на видавництво повнометражної екранізації роману «Залишенець. Чорний ворон».

17 квітня 2011 року в Холодному Яру Василю Шкляру вперше в історії України була вручена Народна Шевченківська премія «Залізний Мамай». Вручення відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки. Кошти були зібрані на неї меценатами та звичайними громадянами України.

У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії УКРОП і пробув у лавах цієї партії аж до її закриття 2020 року.

Твори Василя Шкляра у фонді бібліотеки

1. 84(4Укр)6 Ш66

Залишенець. Чорний ворон. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011. 384 с.

У цьому романі, над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії – повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть…

2. 84(4Укр)6 Ш66

Ключ: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. 256 с.

Журналіст Андрій Крайній – справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням – хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатись…

3. 84(Укр)6 Ш66

Кров кажана: роман. Львів: Кальварія, 2003. 220 с.

«Кров кажана» перехоплює подих. Це «страшний» епатажний роман, який спровокує чимало «офіційних» претензій до автора. Похмура містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія… Однак то тільки гіпнотична форма, в яку автор, може, як ніхто досі, зодягає глибокий соціальний зміст.

4. 821.161.2’06 Ш66

Маруся: роман. 2-е вид. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. 384 с.

Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя. Але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її для боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона – отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя…

5. 821.161.2’06 Ш66

Спів Божої пташки: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. 288 с.

У годину зневіри і краху надій мусиш зупинитися в пошуках точки опертя. За день до Чорнобильської катастрофи він звільнився з роботи і став непідлеглим митцем. Та чи можна звільнитися від минулого? Втекти від втраченого кохання, самотності й фатальних життєвих обставин? На цьому шляху він зустрічає незвичайну жінку, здатну зцілити душу й повернути жагу до життя. Але жереб знову кидає той-таки фатум.

6. 821.161.2’06 Ш66

Тінь сови: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. 304 с.

Це історія кохання двох людей, Катерини та Степана. Кохання, яке бореться, долає труднощі, допомагає вистояти і врешті-решт перетворюється на легенду, що дає надію тим, до кого воно ще не прийшло.

7. 821.161.2’06 Ш66

Троща: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. 416 с.

Для нього, відчайдушного вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба триває у невгамовному серці. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста… Усе переплелося й відгукнулося болем, коли через багато років він натрапив на свіжу могилу давно загиблого побратима. Минуле накочується з новою силою, щоб він постав перед розгадкою таємниці, перш ніж розпочати нове життя. Доля всміхається йому очима коханої жінки, але не приносить душевного спокою. Він – воїн, і ця битва – на все життя…

8. 821.161.2’06 Ш66

Характерник: роман. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2019. 304 с.

У другій половині XVII століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жодний доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника: він на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність із життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?

9. 821.161.2’06 Ш66

Чорне Сонце: збірка; худож. М. Пащук. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. 304 с.: іл.

Російсько-українська війна – очима бійця полку «Азов». Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю. До видання ввійшли твори «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».

10. 821.161.2’06 Ш66

Чорний Ворон: роман. Київ: Ярославів Вал, 2009. 356 с.

Роман відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок нашої історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Збулося Тарасове пророцтво: повіяв новий вогонь із Холодного Яру, і лицарі лісу освятили зброю на московського ката. Найзапекліші з них – залишенці – продовжили боротьбу навіть тоді, коли в Україні утвердилася диктатура чужинців і не було вже надії на визволення. Таким був загін отамана Чорного Ворона. За романом «Залишенець. Чорний Ворон» у грудні 2019 року вийшов фільм «Чорний Ворон». Автори сценарію: Тарас Антипович, за участі Василя Шкляра і Михайла Бриниха.